24/06/2026
З 16 до 22 червня на Філософсько-богословському факультеті Українського католицького університету тривала організована Інститутом екуменічних студій УКУ Літня школа міжконфесійного діалогу «За лаштунками українських Церков: структура, управління, місце священика і вірних». Школа зібрала семінаристів різних християнських конфесій, щоб разом говорити не лише про богословські відмінності між Церквами, а й про те, яке є походження та тяглість українських церков, як вони функціонують у щоденному житті: хто і як ухвалює рішення, яким є співвідношення між центральними структурами та місцевими громадами, церковною традицією і викликами сучасності.
Програму школи було побудовано як поступове знайомство з внутрішнім життям українських Церков — від їхнього історичного походження та еклезіологічних засад до практичного служіння в умовах війни.
Походження Церков та моделі церковного управління
Перший тематичний блок допоміг учасникам побачити, що сучасний устрій кожної Церкви виростає з її історії та богословського розуміння самої себе. Навчальну програму відкрила онлайн-лекція владики Ігоря Ранці — правлячого єпископа Єпархії Святого Володимира Великого в Парижі, дослідника еклезіології. У центрі розмови було поняття Київської Церкви: спільна церковна спадщина, що бере початок від Володимирового хрещення, а також те, як різні українські Церкви пояснюють власну генезу, апелюють до цієї спадщини та відтак обґрунтовують свою історичну тяглість.
Наступного дня о. Михайло Димид — доктор східного канонічного права, професор Українського католицького університету та перший ректор відновленої Львівської богословської академії — запропонував учасникам замислитися над питанням: чи впливає еклезіологія на розподіл влади й управління в Церкві? Адже спосіб ухвалення рішень, роль єпископа, священника, церковних рад і мирян не є лише адміністративними питаннями. Вони безпосередньо пов’язані з тим, як певна традиція розуміє природу Церкви, її єдність, соборність і відповідальність кожного її члена. Окрему увагу лектор приділив церковному та канонічному становищу УГКЦ, зокрема співвідношенню її внутрішнього самоуправління зі служінням першості Римського Архиєрея та повноваженнями Апостольського престолу.
Православний погляд на церковний устрій представив Володимир Бурега — церковний історик, проректор з науково-богословської роботи та професор Київської духовної академії і семінарії. У лекції про проблему першості у світовому православ’ї він представив історичне формування системи помісних Церков та різні підходи до меж повноважень першого серед православних предстоятелів. Окрему увагу було приділено питанню проголошення і визнання автокефалії: хто має право її надавати, яку роль у цьому процесі відіграють Константинопольський патріархат та інші помісні Церкви і чому відсутність загальновизнаної процедури стає джерелом сучасних міжправославних конфліктів.
Порівняння різних моделей церковного управління продовжив Олександр Орищин — пастор і керівник Інституту управління, лідерства і коучингу Української баптистської теологічної семінарії. Він представив структуру управління в середовищі євангельських християн-баптистів та пояснив принципи конгрегаційного устрою, за якого основна відповідальність за життя і служіння Церкви належить помісній громаді. Учасники змогли порівняти цю модель із більш ієрархічними формами устрою історичних Церков та обговорити роль пастора, церковної ради й загальних зборів громади в ухваленні рішень.
Завершив цей тематичний напрям Володимир Мороз — кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ та дослідник історії Мукачівської греко-католицької єпархії. Він розповів про походження єпархії, основні етапи її становлення та формування.
Церкви перед викликом війни
Другим наскрізним напрямом школи стала відповідь християнських Церков на повномасштабне російське вторгнення. Йшлося не тільки про офіційні заяви церковних інституцій, але й про реальні форми співпраці, суспільного служіння та підтримки людей.
Священник Валентин Гребенник — клірик Київської єпархії, член Синодальної комісії з міжхристиянських відносин Православної Церкви України та випускник Екуменічного інституту Всесвітньої ради церков у Боссе — проаналізував заяви й діяльність провідних міжнародних екуменічних організацій після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він порівняв позиції Всесвітньої ради церков і Конференції європейських церков, звернувши увагу на те, як ці організації називали й оцінювали російську агресію та наскільки їхні практичні дії відповідали публічним заявам.
Окремо лектор показав, як Російська Православна Церква намагається підпорядкувати ці міжнародні екуменічні структури власному впливу, якими інституційними, фінансовими та персональними важелями вона для цього користується і як просуває в них російські політичні та церковні наративи. Водночас ішлося про спроби протидії з українського боку, зокрема про міжнародну адвокаційну діяльність Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій та її зусилля, спрямовані на донесення правди про російську агресію й роль Російської Православної Церкви в її ідеологічному виправданні.
Про сприйняття війни росіян проти України на рівні ширших католицьких структур розповів Тарас Курилець — науковий співробітник Інституту екуменічних студій УКУ. Він проаналізував заяви Папи Франциска, дипломатичні кроки Державного секретаріату Святого Престолу та позицію Ради єпископських конференцій Європи. На конкретних прикладах лектор показав вплив ватиканської політики нейтральності й Ostpolitik, спрямованої на збереження діалогу навіть із державою-агресором. Водночас лектор продемонстрував, що позиції європейських та українських церковних структур не завжди збігалися з висловлюваннями понтифіка: Конференція римо-католицьких єпископів України та Синод єпископів УГКЦ у деяких випадках відкрито критикували заяви Франциска й наполягали на чіткому називанні агресора та жертви.
Практичний вимір церковного служіння представив священник Православної Церкви України Іван Данилів — голова правління ГО «Елеос-Львів», що розвиває соціальне служіння ПЦУ у Львові. Він розповів, як місцевий осередок «Елеосу» створювали практично з нуля: формували команду, визначали напрями роботи та налагоджували співпрацю з міською владою, соціальними службами, благодійниками й громадськими організаціями. Окрему увагу було приділено тому, як церковна ініціатива може ефективно взаємодіяти з державними інституціями та відповідати на потреби людей у складних життєвих обставинах.
Важливою частиною цього тематичного блоку стала поїздка до Марійського духовного центру в Зарваниці. Там учасники Літньої школи міжконфесійного діалогу зустрілися з військовими капеланами різних конфесій, які брали участь у реабілітаційно-відновлювальній школі організовану Інститутом екуменічних студій. Розмова дала змогу почути безпосередній досвід людей, які супроводжують військовослужбовців, працюють із наслідками травми та шукають способів підтримувати інших вміючи відновити власні внутрішні ресурси. Капелани й семінаристи різних конфесій спільно звершили молебень у часі війни, молячись за перемогу українського війська.
Від церковних структур до живих спільнот
Організатори школи прагнули показати, що Церква — це не лише ієрархія, документи й моделі управління, а передусім конкретні спільноти та різноманітні форми християнського життя. Знайомство з ними розпочалося з місць, які стали щоденним середовищем учасників протягом тижня.
Семінаристи проживали у Львівській духовній семінарії Святого Духа, тому о. д-р Михайло Лесів, проректор семінарії з академічних питань, детальніше ознайомив їх з історією закладу, особливостями навчання, духовної формації та щоденного життя його вихованців.
Навчальна частина школи відбувалася в корпусі Філософсько-богословського факультету УКУ, де діє Іконописна школа «Радруж». Її директорка Соломія Тимо провела для учасників екскурсію, представила роботи школи та розповіла про богословське значення ікони, її місце в парафіяльній і особистій молитві, а також про використання іконопису у реабілітації військовослужбовців.
Під час візиту до львівського монастиря Святого Онуфрія о. Пантелеймон Трофімов, ЧСВВ, настоятель монастирського храму, ознайомив учасників з історією, духовністю й устроєм Василіянського чину, а також розповів про місце монашої спільноти в житті Церкви.
Інший вимір церковного життя — сучасні форми християнської присутності в молодіжному середовищі — представила Тетяна Бура — фахівчиня з комунікацій громадської організації Campus Ukraine, розповіла, як організація залучає студентів через відкриті зустрічі, дискусії, англомовні клуби, табори, менторство й волонтерські проєкти. Молодь тут запрошують не лише брати участь у подіях, а й долучатися до їх організації, працювати в командах, розвивати лідерські навички та осмислювати власну віру, покликання і відповідальність за суспільство.
Завдяки о. Петру Раку — пароху парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці у Львові — учасники познайомилися з Неокатехуменальною Дорогою та спільнотами, які діють при парафії. Священник представив її як тривалий шлях під час якого вже охрещені дорослі в малих спільнотах поступово наново відкривають значення власного Хрещення та християнського життя, через послідовні етапи катехизації, слухання Божого Слова, літургійного життя та досвіду братерської спільноти.
У неділю семінаристи мали вільний час, який використали для неформального знайомства зі Львовом і місцевими християнськими спільнотами. Частина учасників долучилася до зустрічі Руху християнських сімей, духівником якого є директор Інституту екуменічних студій о. Роман Фігас. Давид Папірник, семінарист Української баптистської теологічної семінарії та учасник школи, запросив охочих до УБТС, де для них провели екскурсію та організували зустріч із представником адміністрації семінарії. Більшість семінаристів в різних форматах відвідала свято музики у Львові.
Спільна молитва, неформальне спілкування, настільні ігри, подорожі та спільні трапези були не менш важливими за лекційну частину. Вони створювали простір, у якому представники різних конфесій могли не лише дискутувати про інші традиції, а й особисто знайомитися, ставити непрості запитання та долати взаємні стереотипи.
Зазирнути «за лаштунки» українських Церков означало навчитися бачити не тільки їхні структури, але й людей, які наповнюють ці структури життям: єпископів, священників, пасторів, монахів, капеланів, мирян, родини та місцеві громади. Саме таке взаємне пізнання є необхідною передумовою чесного міжконфесійного діалогу і відповідального спільного свідчення українських християн.
Щиро дякуємо семінаристам і студентам, які долучилися до Літньої школи, за відкритість до діалогу, активну участь у дискусіях та готовність ділитися досвідом власних церковних традицій:
Львівська православна богословська академія, Православна Церква України — Іван-Ростислав Шутка;
Київська Трьохсвятительська духовна семінарія, Українська Греко-Католицька Церква — Михайло Романів;
Дрогобицька духовна семінарія, Українська Греко-Католицька Церква — Василь Мусик;
Gateway Seminary, Південна баптистська конвенція — Давид Папірник;
Євангельська реформатська семінарія України, Союз євангельських реформатських церков України — Микола Куриш;
Київська духовна академія і семінарія, Українська Православна Церква — Антон Найчук і Дмитро Ковальчук;
Івано-Франківський богословський інститут імені преподобного Феодосія Манявського, Православна Церква України — о.Ілля Богатчук;
Київська православна богословська академія, Православна Церква України — Василь Васільєв, Богдан Іжук і Назар Хомяк;
Національний університет «Острозька академія»; Православна Церква України — Назарій Івахів;
Львівська духовна семінарія Святого Духа та Український католицький університет, Українська Греко-Католицька Церква — Євгеній-Назар Мідик;
Волинська православна богословська академія, Православна Церква України — Андрій Мартинюк;
Ужгородська греко-католицька богословська академія імені Теодора Ромжі, Мукачівська греко-католицька єпархія — Михайло Михайлішка і Богдан Раковцій.
Дякуємо також усім цим навчальним закладам за підтримку участі своїх студентів та внесок у формування простору взаємного пізнання і міжконфесійного діалогу.
Школа відбулася за фінансової підтримки благодійної організації протестантських регіональних і вільних Церков Німеччини Brot für die Welt та фонду солідарності німецьких католиків Renovabis.
