14/08/2025
📯 Іван Кучугура-Кучеренко — голос Краснокутщини, що вцілів. Для нас, громади, країни. 🇺🇦
Хто ж ця видатна особа? 🎶
Іван Іович Кучеренко народився 7 липня 1878 року в селі Мурафа Богодухівського повіту (нині - Харківська область). Ще підлітком майже повністю втратив зір, але здобув майстерність кобзаря: перші уроки отримав у земляка Степана Бідила, а завершив навчання у Павла Гащенка з Костянтинівки. А у 1896 році він узяв собі кобзарське псевдо Кучугура. 📖
Великим поштовхом для популяризації кобзарського мистецтва став ХІІ Археологічний з’їзд, що відбувся в Харкові 12–27 серпня 1902 року. Серед учасників — і наші, краснокутські кобзарі: Іван Кучугура-Кучеренко та Павло Гащенко з Костянтинівки. ✏️
Концертну програму кобзарів організував Гнат Хоткевич, який одразу помітив у наймолодшому учаснику, Іванові Кучугурі-Кучеренку, виняткові музичні та артистичні здібності. 🎵
Навесні 1906 року Іван познайомився з видатним істориком і дослідником козацтва Дмитром Яворницьким. Саме він порадив кобзареві поїхати до Миргорода — вдосконалювати гру на бандурі під керівництвом місцевого майстра та знаного бандуриста Опанаса Сластіона. 📚
1908 року Івана Кучугурy-Кучеренка запросили викладати гру на бандурі в Київській музичній школі Лисенка. Його клас налічував 18 учнів, кожен із яких платив по 2–3 карбованці на місяць. Проте для малозрячого майстра ця робота була фізично виснажливою, тож через два роки він повернувся до того, що любив найбільше, — концертних виступів. 🏛
Популярність кобзаря стрімко зростала. Афіші з його ім’ям прикрашали міста від Харкова й Києва до Петербурга, Москви та Варшави. Перед його прізвищем незмінно стояли слова: «славетний», «знаменитий», «славнозвісний». ✨
У 1913 році він вирушив до Петербурга, де за два з половиною місяці дав 40 концертів — у навчальних закладах, культурних товариствах, на наукових зібраннях. Повернувшись в Україну, продовжив активну гастрольну діяльність: у вересні 1915-го його концерти в Харкові в Публічній бібліотеці та земському зібранні пройшли з приголомшливим успіхом. 🎼
Українська революція 1917 року стала для Кучугури-Кучеренка часом великого піднесення. Він створив творче тріо: кобзар, декламатор Павло Цимбал і Кость Даниленко з промовою «Про самостійну Українську Державу». Вони їздили всією країною, підтримували «Просвіти», проводили кобзарські концерти в містах і селах, збираючи кошти на Українські Національні Установчі збори в Києві. 🇺🇦
За свій внесок у культурне та національне відродження Іван Кучугура-Кучеренко отримав почесне звання Національного артиста УНР. 🎗
У післяреволюційні роки Іван Кучугура-Кучеренко активно долучається до відродження культурного й духовного життя Харківщини. Обраний Мурафською сільською радою клубним працівником, він розширює концертну діяльність, виступаючи майже в усіх райцентрах губернії.
Використовуючи свій мистецький авторитет, кобзар веде й місіонерську роботу, розповідаючи жителям Слобожанщини правду про Українську Автокефальну Православну Церкву. ⛪️
1922 року він українізував і організував парафію УАПЦ у рідній Мурафі, а згодом став одним із найактивніших благовісників Церкви, допомагаючи засновувати парафії по всьому регіону.
За вагомий внесок у розвиток культури у 1925 році рішенням Всеукраїнського центрального виконавчого комітету УРСР йому присвоїли звання Народного артиста УРСР.
Та вже на початку 1930-х радянська влада кардинально змінила ставлення до видатного кобзаря. Його діяльність визнали небезпечною для утвердження тоталітарної системи, заборонили виступати й відібрали звання. Щоб не померти з голоду, Іван повернувся до свого давнього ремесла — плетіння рукавиць, мотузок, мішків, тенет.
Поступово голос великого кобзаря змовк у публічному просторі.
Серпень 1937 року став трагічним рубежем у житті кобзаря. Івана Кучугурy-Кучеренка заарештовують радянські каральні органи — НКВС. Під час обшуку в його домі вилучають особисті записи з біографічними спогадами, подяку від «Просвіти» та кілька зошитів. Звинувачення звучить типово для тих часів: «поширення українських націоналістичних ідей».
8 листопада 1937 року так звана «особлива трійка» УНКВС по Харківській області ухвалює вирок — розстріл.
24 листопада 1937 року видатного кобзаря страчують. Його голос і пісня змовкли назавжди… але не зникли з пам’яті тих, хто його знав і слухав. 🌿
Після ХХ з’їзду КПРС дружина Івана, Марія Михайлівна, звернулася до першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова з проханням встановити істину. У відповідь радянська влада цинічно збрехала: нібито Кучугура-Кучеренко був засуджений на 10 років і помер у таборі 5 травня 1943 року від крововиливу в мозок.
Життя та шлях Кучугури-Кучеренка— історія творчої відваги, жертовності й боротьби за національну ідентичність. Сьогодні ми намагаємося повернути голоси таких, як він: через дослідження й мистецькі проєкти. 🌼
💙💛 Проєкт «ВЦІЛІЛО» відновлює пам’ять Івана Кучугури-Кучеренка, репрезентує його та кобзарську спадщину новому поколінню.
Його шлях — це історія таланту, який виріс із глибин слобожанської землі, історія людини, що співала правду, навіть коли за це прирікали на смерть. Це пам’ять про митця, якого намагалися стерти з історії, але чий голос живе у піснях, спогадах та у серцях тих, хто цінує українське слово і музику. 🇺🇦
Саме тому ми розпочали культурно-мистецький проєкт «ВЦІЛІЛО». Його мета — повернути з небуття творчий шлях Івана Кучугури-Кучеренка, відродити його спадок у сучасних формах і дати йому нове життя. Ми хочемо, щоб ці мелодії та історії знову зазвучали — для нас, нашої громади та світу. 👏🏻
Культурно-мистецький проєкт «ВЦІЛІЛО» реалізовується за підтримки Український культурний фонд в межах конкурсної програми «Культура. Регіони». 🇺🇦
#запідтримкиУКФ #краснокутськ
