20/05/2024
Вже усі все написали, а я втратила здатність говорити та писати. Бо я знаю, що слова можуть далеко не усе. Сьогодні я в черговий раз обличчям до обличчя зустрілася зі смертю, яка забирає дорогу мені людину.
Сьогодня не стало Лавріка. І я тільки зараз зрозуміла, що якщо б у моєму житті не було Олега, я б зараз не була там, де я є. А я тут щаслива, наскільки це можливо у цей важкий час. Саме він підтримав мене у моєму творчому пошуку, повірив і робив усе, що допомагало мені прокладати свій власний шлях там, де я раніше не ходила.
Ми завжди багато співали, багато слухали музики, багато жартували, говорили про усе на світі, іноді сперечалися і лише один раз поругалися вщент через творчі розбіжності. Я завжди була із ним сама собою, без прикрас та масок. Ми знайомі 100 років...
Для мене Олег Лаврік - найкращий блюзмен усіх часів. При слові "блюз" я бачу насамперед його та чую його гітару ...
Останні два місяці я і наша маленька команда близьких друзів Олега робили усе, що могли, щоб огорнути його турботою та увагою. Дякую кожному і кожній!! Чесно?Дай Бог кожному з нас отримати такий ступінь турботи, якщо колись ми будемо цього потребувати... Те, що сталося, аж ніяк не входило у наші плани. Але хтось там нагорі мабуть дуже любить блюз...
Фото та відео з фестів та концертів - сотні Гб у моєму компі - і Олег з гітарою скрізь. Передивляюсь сьогодні увесь вечір. Плачу. А потім ловлю себе на тому, що посміхаюся. Посміхаюся йому. Вчора ввечері пообіцяла йому розказати особисто, як пройшов мій черговий концерт. Не встигла... Побачимося, друже!
