29/12/2025
Ось так…
26 грудня 1974 року. День, про який мало говорять.
День, коли радянська влада офіційно почала видавати паспорти сільським жителям.
До цього моменту мільйони селян у СРСР — зокрема в Україні — десятиліттями жили без паспортів. Фактично вони були прикріплені до колгоспів і не мали права вільно виїжджати зі свого села. Без дозволу голови колгоспу чи довідки з сільради людина не могла поїхати до міста, змінити місце проживання, влаштуватися на іншу роботу. За самовільний виїзд могли оштрафувати або навіть ув’язнити.
Це і було радянське кріпацтво — неофіційне, але дуже реальне.
Як жили колгоспники
Селяни працювали важко і без вихідних. Від світанку до сутінків — у полі, на фермах, на будівництвах. Грошей за працю не платили.
Натомість існувала система так званих трудоднів — за кожен день роботи ставили «палочку». Наприкінці року за ці трудодні могли видати трохи зерна, картоплі або… нічого. Якщо колгосп мав борги перед державою — люди залишалися з порожніми руками.
Лише у 1966 році трудодні скасували й запровадили грошову оплату. Але вона була мізерною й не забезпечувала нормального життя.
Податки й повинності
Окрім примусової праці, селян обкладали непосильними податками:
• податок на землю,
• податок на худобу,
• податок на кожне фруктове дерево,
• натуральні податки: яйця, молоко, м’ясо, шкури.
Через податок на дерева люди масово вирубували сади — просто щоб вижити.
Колгоспників також примусово змушували купувати державні облігації — фактично забирали й так мізерний дохід «у борг державі».
Селяни виживали завдяки підсобному господарству — городам, кільком курям, корові. І навіть за це держава брала своє.
Безправ’я
Без паспорта селянин був громадянином другого сорту:
• не міг вільно пересуватися,
• не мав нормальної пенсії (до 1964 року),
• не мав вибору,
• жив у постійній залежності від місцевої влади.
Українське село, вже спустошене Голодоморами, розкуркуленням і репресіями, десятиліттями залишалося в цьому прихованому рабстві.
Що змінилося у 1974 році
У 1974 році СРСР ухвалив рішення про загальну паспортизацію, і з 1976 року селянам почали масово видавати паспорти.
До початку 1980-х їх отримали десятки мільйонів людей.
Це не було повним звільненням — залишалася система прописки, нерівність, контроль. Але це був кінець офіційного прикріплення людини до колгоспу.
Чому це важливо пам’ятати
Тому що радянська система десятиліттями:
• експлуатувала селян,
• позбавляла їх прав,
• тримала в злиднях і страху,
• нищила українське село як носія культури й свободи.
Пам’ятайте, українці: радянська влада тримала наших предків у кріпацтві ще у другій половині ХХ століття.
Історію потрібно знати не з ностальгії —
а щоб ніколи більше не дозволити повторення несвободи.
